Інституційні бар’єри — це закони, політика, інструкції чи процедури, які систематично завдають шкоди певним групам людей. Вони часто є наслідком недостатньої обізнаності людей, які беруть участь у написанні законодавства та політики, або недостатньої обізнаності та досвіду тих, хто керує та сприяє проведенню процедур.

Приклади:

• Законодавство, яке не визнає дієздатними осіб з психічними розладами чи порушеннями інтелектуального розвитку.
• Центр професійної підготовки, політика якого передбачає, що заклад прийматиме лише тих кандидатів, які психологічно, інтелектуально та фізично придатні до роботи.
• Банк, політика якого передбачає, що підпис клієнта має збігатися з підписом його посвідчення особи, створюючи перешкоди для літніх людей, осіб з хронічними захворюваннями або осіб з фізичними та психічними вадами.
• Процедура реєстрації для схеми фінансової допомоги жертвам стихійного лиха є занадто складною для розуміння особами з психічними розладами або порушеннями інтелектуального розвитку.

Щоб подолати інституційні бар’єри:

• Аналізуйте політику та процедури разом з людьми з інвалідністю та іншими групами ризику, щоб виявити перешкоди.
• Відкоригуйте політику та процедури вашої організації, щоб усунути інституційні бар’єри та створити умови, які сприяють залученню жінок та чоловіків з обмеженими можливостями та іншим походженням.
• Залучайте політиків/особів, які приймають рішення, щоб підкреслити інституційні бар’єри в законах, політиках та процедурах, які вони можуть формувати. Залучайте до своєї адвокаційної роботи представницькі групи .
• Забезпечте конкретну підтримку або розумне пристосування особам у громаді, щоб забезпечити їм доступ до послуг та рівноправну участь, незважаючи на інституційні бар’єри.